Самопас
І. Самопас, нар. Безъ пастуха, безъ присмотра, на свободѣ.
ІІ. Самопас, -са, м. Пасущій санъ свой скотъ, а не въ общественномъ стадѣ. Конст. у. Ми самопаси, бо кожен у нас сам свої коні пасе. Конст. у.
Зміст
Сучасні словники
1, а, чол., діал. Той, хто пасе свою худобу окремо, не в спільному стаді. Ми самопаси, бо кожен з нас сам свої коні пасе (Словник Грінченка).
2, присл., розм. 1. Без пастуха. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (Іван Франко, II, 1950, 60). 2. перен. Без нагляду. — Самопас я ріс, пустий хлопак (Іван Франко, XIII, 1954, 62); В цей час виховання одбувалось, звичайно, «самопас» — під єдиним доглядом жаркого сонця (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 158); В Славка зовсім попсувався [пес]. Ходив самопас, мало держався хати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 246); // Стихійно, без керівництва; самопливом. Тепер не треба пускати керівництва з рук, не треба давати справі йти самопас, треба направляти її на бажані рейки й повертати хід речей в необхідному напрямі (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 182); Чи то діяли пікетчики Страйкому,.. чи то чинив самопас вуличний натовп, жадаючи підтримати страйкарів, — годі було зразу розібрати (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 12).
Ілюстрації
|
Іншими мовами
self-propelled
Синоніми
САМОПА́С, САМОПА́СКИ, САМОПА́СНО, САМОПА́СОМ, САМО́ПАШ, ПУСТО́ПАШ
Джерела та література
Словник української мови
Словники України on-line
