Дріботуха

Дріботуха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у. Дріботуха- це та, що дуже швидко і багато говорить. Дріботуха- іменник жіночого роду Синоніми до слова «дріботуха»- тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.

            Словник відмінків

відмінок однина множина називний дріботу́ха дріботу́хи родовий дріботу́хи дріботу́х давальний дріботу́сі дріботу́хам знахідний дріботу́ху дріботу́х орудний дріботу́хою дріботу́хами місцевий на/у дріботу́сі на/у дріботу́хах кличний дріботу́хо дріботу́хи

ДРІБОТІТИ, очу, оти́ш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм.

1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42); Плавно дибав каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Олександр Довженко, I, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96); // Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66). 2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Натан Рибак, Опов., 1949, 13); Іде громохко поїзд під уклін і дріботять колеса над мостами (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 217); Осколки дріботять та риють землю довкола... (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 154). 3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416. ДРІБОТІТИ дріботіти - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна

           ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
	  ОДНИНА	МНОЖИНА

1 особа дрібочу дріботимо 2 особа дріботиш дріботите 3 особа дріботить дріботять

          МАЙБУТНІЙ ЧАС
	  ОДНИНА	МНОЖИНА

1 особа дріботітиму дріботітимемо 2 особа дріботітимеш дріботітимете 3 особа дріботітиме дріботітимуть

          МИНУЛИЙ ЧАС
	          ОДНИНА	МНОЖИНА

Чоловічий рід дріботів дріботіли Жіночий рід дріботіла Середній рід дріботіло

            НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
	    ОДНИНА	МНОЖИНА

1 особа дріботімо 2 особа дріботи дріботіть

            ДІЄПРИСЛІВНИК

Теперішній час дріботячи Минулий час дріботівши Дрібот́ун, -на, м. Говорунъ, много и быстро говорящій, болтунъ.Дивиться він на тебе й дріботить тобі (дріботун був старий). Сим. 199. ДРІБОТУН дріботун - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний дріботун дріботуни родовий дріботуна дріботунів давальний дріботунові, дріботуну дріботунам знахідний дріботуна дріботунів орудний дріботуном дріботунами місцевий на/у дріботуні, дріботунові на/у дріботунах кличний дріботуне дріботуни

Дріботу́ха, -хи, ж. Говорунья, болтунья.

Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! 

Дрібота́ння, -ня, с. Неразборчивая болтовня скороговоркой. Таке якесь дріботання в його, що я й не розберу, що він і росказує. ДРІБОТАННЯ дріботання - іменник, середній рід, неістота, II відміна ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний дріботання дріботання родовий дріботання дріботань давальний дріботанню дріботанням знахідний дріботання дріботання орудний дріботанням дріботаннями місцевий на/у дріботанні на/у дріботаннях кличний дріботання дріботання