Бабити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:28, 20 листопада 2017; Mvzaiats.if16 (обговорення • внесок)
Бабити, -блю, -биш, гл. Быть повивальной бабкой, принимать дѣтей. Свекруха моя в його сина бабила. Рудч. Ск. І. 77.
Сучасні словники
БА́БИТИ, блю, биш; мн. баблять; недок., розм., заст. Займатися акушерством, приймати дітей під час пологів.
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 76.
