Пустісінько
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:18, 20 листопада 2017; Анастасія Сущук (обговорення • внесок)
Пустісінько, нар. Совершенно пусто.
Сучасні словники
Пустісінько розм. Присл. до пустісінький; // у знач. присудк. сл. У самих шинках пустісінько; шинкар дріма собі на лаві, бо нікогісінько (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 173).
Пустісінько прислівник незмінювана словникова одиниця розм.
Пустісінько Совершенно пусто. Пустісінько (порожнісінько).
Див. також
(Григорій Квітка-Основ’яненко, "Конотопська відьма" (повість), розділ IV)
