Кирниця

Кирни́ця, -ці, ж. = Криниця. У лузі при кирниці, при студеной водиці. Гол. Ум. Кирниченька, кирничка.

Сучасні словники

КЕРНИ́ЦЯ, КИРНИ́ЦЯ, і, жін., діал. Криниця. Стоїть з цебринами керниця; В керниці чистая водиця (Степан Руданський, Тв., 1956, 77). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 143.

Ілюстрації

Див. також

• Криниця

Джерела та література

Криниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Колодязь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с.

Криничник // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 316.