Трензель
Трензель, -зля, м. Уздечка съ удилами. Ум. Трензелька. Взяла коня за трензельку. Гол. ІІІ. 52. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ТРЕ́НЗЕЛЬ, я, чол. 1. Металеві вудила для управління конем за допомогою натискування на язик і кути рота, а також ланцюжок для утримання мундштука в роті коня. Рудий ситий кінь водить мідними боками, перебирає ногами, випинає дугою лискучу шию, кусає трензеля (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 70); І даль не та і ніч не та ... Кубані хвиля наліта, А за горбами, за степами Задзвонять коні трензелями, Аж захвилюються жита (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 164); // Вуздечка з вудилами. Назустріч Чернишеві скакав на баскому коні якийсь піхотинець.. Трепзелі впали, і кінь уже обірвав їх ногами — метлялись одні обривки (Олесь Гончар, III, 1959, 72). 2. муз. Те саме, що трикутник 3. 3. спец. Механізм, що складається з чотирьох циліндричних зубчастих коліс із радіальним переключенням. У [токарному] верстаті ТС-135 з допомогою одного й того самого механізму трензеля здійснюється реверсування руху ходового гвинта й ходового валика (Практикум з машинознавства, 1957, 136). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 245.
Ілюстрацї
