Чарівний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:19, 19 листопада 2017; Myhura.if17 (обговорення • внесок)
Чарівний, -а, -е. Волшебный. Я горілки не п’ю, а чарівної і потім. Котл. МЧ. 453. О моя радість, мій сон чарівний. Шевч. 314.
Чарівний - заст. Який має магічну силу, є чарами (у 1, 2 знач.). Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку (Леся Українка, I, 1951, 409); Чаклувала баба, готувала воду.. чарівну. Старечими губами промовляла якісь слова незрозумілі (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 177); — Зілля, що дам я тобі, чарівне (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 180);
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
