Підвір’я
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:49, 19 листопада 2017; Ysminko.pi16 (обговорення • внесок)
Підвір’я, -р’я, с. Мѣсто занятое дворомъ, дворъ. Пішли вівці по підвір’ю. Мил. 42. Колись і на моїм підвір’ї буде болото. Ном. № 4885.
Сучасні словники
Словник української мови
Обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло хати, дому і т. ін.; двір. Ходить він по підвір’ю, никає, то в садок подасться, постоїть під деревом і знов у двір (Коцюб., І, 1955, 301); В хмурих думах він підходить до просторого подвір’я Омеляна Шмалія, огородженого дощаним.. парканом (Стельмах, І, 1962, 111).