Хапуга
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:57, 20 листопада 2017; Hsmelnyk.if16 (обговорення • внесок)
Хапуга, -ги, м. Взяточникъ. Всіх покривав і хапуг, і злодіїв. О. 1861. І. 94.
Зміст
Сучасні словники
ХАПУ́ГА, и, чол. і жін., розм. Людина, яка бере хабарі; хабарник. [Казидорога:] То ви, пане начальнику, щось говорите? Та я не про вас, а про сього.. злодюгу та хапугу, о! (Іван Франко, IX, 1952, 389); Приїхав генерал Раєвський. Багратіон все ще був збуджений і сердитий і поскаржився генералові на хапуг та шахраїв (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 145).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 22.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 22. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 386.
