Постити

Пости́ти, -щу́, -стиш, гл. Постить. Постимо як рахмани. Ном. № 128.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПОСТИТИ, пощу, постиш, недок. Дотримуватися посту, не їсти скоромного. Постив і говів, поки ніг не підвів (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 67); Говів [Омелько] два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265); — Панотець мені скаржився, що ти великий грішник: не постиш, коли церква каже, не йдеш до служби божої, як святі дзвони дзвонять (Казки Буковини, 1968, 33); // перен., розм. Нічого не їсти, голодувати. Хотів Кобилку Клим не їсти приучить, І Шкапа мусила постить (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 149); — Може, з'їв би щось, Іване? Цілий день постиш сьогодні, а вже й вечеряти пора (Михайло Стельмах, I, 1962, 425); Стародавні народи приділяли голодуванню багато уваги. Древні індійці постили по тридцять днів (Знання та праця, 6, 1966, 8).

Ілюстрації