Мекати

Ме́кати, -каю, -єш, одн. в. ме́кнути, -ну, -неш, гл. Блеять. Кричати, видавати звуки.

Сучасні словникки

МЕ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці і т. ін. Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 215); Глухо мекали вівці в кошарі (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 319). 2. перен. Говорити нерозбірливо, розтягуючи слова і вставляючи між ними звуки «мм», «ме». Він довго екав та мекав на трибуні (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 381).

Приклади

"Якщо звернути увагу на його походження з козел,йому більше пасувало би мекати й буцатися." Автор: Лаймен Баум "Чарівник Країни Оз" "Можете собі галасувати, верещати, співати, ридати, мекати, стогнати, плигати." Пригоди бравого вояка Швейка" Автор: Ярослав Гашек.

Ілюстрації

). ).