Знак
Знак, -ку, м. 1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм. Єв. Мр. XIV. 44. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. Чуб. V. 69. 2) Давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать. 3) Датися в знаки. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті. К. ЦН. 208. Але ж дався він у знаки! Ном. № 2764. 4) По знаку. Знакомый, знакомая, знакомое, извѣстный, извѣстная, извѣстное. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий? Шевч. 492. По знаку чоловік, лице по знаку. Зміев. у. 5) Що воно за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості? Рудч. Ск. II. 67. 6) Знаком. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше. Вх. Зн. 22.
Сучасні словники
1. род. а. Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. Над боновою загородою спалахують дві зелені ракети — умовний знак, що дорога вільна (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 408); Потяг спинився біля вартової будки із прикордонним знаком (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 180); Сходку скликали, обносячи знак. Іноді це був перстень із цеховою печаткою, іноді — так звана цеха, металева дощечка з цеховим гербом у скриньці (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 191); З Обдорська були відправлені партії козаків, які на обох берегах Обської губи встановлювали геодезичні знаки (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 30); // Клеймо, мітка. На частині денців посуду, що знайдені у Вишгороді, були клейма; вони є знаками майстрів-гончарів і свідчать, що посуд цей вироблявся на продаж (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 43). ▲ Водяні знаки див. водяний; Розпізнавальні знаки — спеціальні мітки, клейма і т. ін. на машинах, приладах і т. ін., зроблені з метою розпізнавання їх. Спостережні пункти засікли на висоті двадцять тисяч метрів літак без розпізнавальних знаків (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 94); Знаки розрізнення — позначки, нашивки, петлиці і т. ін. на форменому одязі, що вказують на належність особи до певного роду занять, і до якогось відомства, свідчать про її персональне звання і т. ін. Вихованці малювали погони й виучували напам'ять знаки розрізнення офіцерських і чиновницьких звань (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 46).
2. род. а. Ознака, вияв, доказ чого-небудь. Сьогодні, в один з найяскравіших днів, Ти галстук червоний на груди одів. Як сонця самого ясні промінці, Від нього відходять три світлі кінці.. В них — знак нерозривності трьох поколінь (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 23); — Ох, як же тобі тіло зім'яло та покалічило, а душа в тебе, видать, кріпка, наша, вихорівська, — перековтуючи жаль, подумав Тимко і прикрив братові простирадлом ноги, — і це було першим знаком уваги до нього за все життя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 349); // род. у, розм. Те саме, що прикмета. Мотря посіяла на тому місці пшеницю. Пшениця зійшла, то був знак, що місце для хати було чисте (Нечуй-Левицький, II, 1956, 305); Ластівка крилом черпає воду, — Що за знак? Можливо, на негоду, Та зважать на це не випада: Нам підвладні сонце і вода (Максим Рильський, III, 1961, 69). На (в, у) знак чого — як свідчення, підтвердження чого-небудь. На самім споді тачанки лежали в сіні пахучі яблука. Їх румун відмовився брати, лишаючи Маковейчикові на знак своєї прихильності (Олесь Гончар, III, 1959, 73); Вона стала на дверях, розіп'явши руки, і крутила головою в знак того, що вона його не пустить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 205); Під знаком чого — базуючись на чомусь, маючи яку-небудь провідну ідею, мету і т. ін. Під знаком дружби з російською театральною культурою розвивався український реалістичний, справді народний театр (Максим Рильський, III, 1956, 23); По знаку кому — відомий, знайомий кому-небудь. Демид озирнувсь і справді побачив трохи набік од шляху, за деревами, дві постаті. Тонка дівоча постать здалася по знаку Демидові (Борис Грінченко, II, 1963, 83).
3. род. а, спец. Зображення з відомим умовним значенням. Щоб додати два числа з однаковими знаками, треба додати їх абсолютні величини і поставити той самий знак (Кисельов, Алгебра, I, 1956, 22); Нотний знак; // Письмове зображення звука чи сполучення звуків мови; буква. Ієрогліфи — дивнії знаки, Не мені розгадати їх суть (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 106); Почав учитись [Михась]. На папері пливли слова, за знаком знак (Володимир Сосюра, II, 1958, 436); Знак м'якшення. ▲ Грошовий (рідко паперовий) знак — гроші. У 1924 р. була здійснена грошова реформа.. Вийшли нові грошові знаки — червінці, забезпечені золотом, а також розмінна срібна і мідна монета (Історія СРСР, II, 1957, 252); Василь Плачинда.. потерпав за срібло і золото. Хитрий чумак вів подвійну торгівлю: і рибою, і грішми, граючи на різниці внутрішніх цін між золотом і паперовими знаками (Михайло Стельмах, I, 1962, 234); Діакритичний знак див. діакритичний; Знаки зодіака див. зодіак; Знак золота — гроші. Хоч загальним еквівалентом в радянській державі є золото, проте це не значить, що воно повинно перебувати в обігу.. Господарський обіг в СРСР обслуговується не золотом, а безготівковими розрахунками та знаками золота, тобто кредитними грішми та розмінною монетою (Наука і життя, 3, 1961, 8); Книжковий знак див. книжковий; Знак поштової оплати — поштова марка. Філателія — збирання й вивчення знаків поштової оплати — виникла десь у середині XIX століття (Наука і життя, 7, 1966, 56); Розділові знаки — графічні значки (крапка, кома, тире і т. ін.), вживані на письмі для членування тексту за змістом та інтонацією. Не тільки крапка, а й такі розділові знаки, як знак оклику, знак запитання,.. завжди вимагають паузи (Художнє читання.., 1955, 96). ♦ Ставити (поставити) знак рівності між ким—чим — визнавати кого-, що-небудь рівноцінним іншому, подібному. Франко дорікає Нечую-Левицькому за те, що він ставить знак рівності між передовою російською літературою і російською державою з її чиновниками і жандармами, які придушували всяку вільну думку (Радянське літературознавство, 3, 1957, 39); Між ученим і письменником-фантастом не можна поставити знака рівності. Якщо вчений живе сумою позитивних доведених істин, то письменник-фантаст будує свої твори на науково обґрунтованій мрії (Вітчизна, 8, 1961, 204).
4. род. знаку. Подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; слід, відбиток чогось. Вже і знаку від тієї хатки нема (Марко Вовчок, VI, 1956, 296); Загоїлася рука, лишилася Сенькові пам'ятка: кривий палець на правій руці і знаки на долоні в тім місці, де зшивали (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 95). ♦ Накласти [свій] знак на кого — що — залишити слід, відбиток на кому-, чому-небудь. Все знову нагадало про себе; і холодна клуня, і вартовий за дверима, і смерть, що вже наклала свій знак на пожовтіле обличчя льотчика (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 124).
5. род. а, рідко у, перев. із сл. давати, подавати, робити. Рух (перев. головою, рукою), яким виражається воля, наказ, бажання, попередження кого-небудь про щось і т. ін. Паріс дає знак Сінонові, щоб той собі йшов (Леся Українка, II, 1951, 315); Прохіра подала знак рукою, і Йон кинувся одсувати сінешні двері (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 282); Радник знаком попросив мене затриматись (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 55). ♦ Не давати (не подавати, не дати і т. ін.) знаку про що — не показувати, не виявляти чого-небудь. Боїться [Галя] поворухнутися, щоб не дати знаку, що вона ще жива, що вона все чує (Панас Мирний, IV, 1955, 106); Впізнав царя селянин, тільки не подає про це знаку (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 5).
6. род. а, рідко. Те саме, що значок 1. І з нами, з кухнею хлопчак — невтомний непосида: блищить медаль, гвардійський знак ясне проміння кида (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 94); Почесний знак лауреата Ленінської премії має форму правильного круга діаметром 27 мм (Радянська Україна, 3.X 1957, 1); // заст. В офіційних осіб металевий значок, що засвідчував достовірність перебування на якій-небудь посаді. Рудий Максим, староста сільський, витяг з кишені знак і почепив на груди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 98); Шумило.. почепив на груди бляху — свій начальницький знак, затим поважно рушив з місця, розпихаючи людей, до ґанку (Андрій Головко, II, 1957, 308).
7.Знак мовний – матеріально-ідеальне утворення (двостороння одиниця мови), яке представляє предмет, властивість, відношення дійсності; у своїй сукупності мовні знаки утворюють особливу знакову систему – мову. Мовний знак являє собою єдність певного змісту (значення) і ланцюжка розчленованих звуків (форма).
Ілюстрації
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 639.
Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. – М., 1990.
