Мечеть
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:57, 19 листопада 2017; Mhmelnychuk.if17 (обговорення • внесок)
Мечеть, -ти, ж. Мечеть. Буде наш пан турецький до мечети від’їжджати. ЗОЮР. І. 212.
Мечеть, (ти, ж?) = Мечет 1. Оце викопа (запорожець на землянку) яму, обставе її, чим там попало, обліпе, обмаже, поставе мечеть (хліб пекти), зробе кабицю (страву варити) та й живе. КС. 1883. XI. 504.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
