Гніздюк

Гніздюк, -ка, м. 1) Запорожець, сѣвшій на хозяйство. КС. 1883. XI. 502. 2) Неудачный хлѣбъ? Ось іди, чоловіче, якого я гніздюка напекла!... Той гніздюк так і росплився по черені і ростріскавсь. Г. Барв. 323.

Сучасні словники

ГНІЗДЮ́К, а, чол., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці і має власно господарство. Він винувато зирнув на сусідів, на свою шаблю — скільки років висить без діла, а хазяїн зовсім уже гніздюком зробився, гречкосієм (Петро Панч, III, 1956, 26); — Піду десь до старшини зимувати або до гніздюка-гречкосія (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 197).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 95.