Темніти
Темні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Темнѣть, становиться темнымъ. 2) Слѣпнуть. 3) безл. Темнѣть, вечерѣть, смеркаться. Сонечко зайшло і на дворі почало вже темніти. Левиц. І. 17.
Зміст
Сучасні словники
ТЕМНІТИ, ію, ієш, недок.
1. Ставати темним або темнішим (у 1, 2 знач.). Тихо в полі, гай темніє, Наступає літній вечір (Леся Українка, IV, 1954, 111); Небо непомітно темніло разом із дощем, поки сірість не перейшла в тьму (Гнат Хоткевич, II, 1966, 273); Коли ж навколо все темніло, додому йшов він... (Володимир Сосюра, II, 1958, 344); Підкравшись ближче до місяця, вони [хмарки] одразу підпливали блискучою водою.. і, перепливши, знову темніли (Степан Васильченко, I, 1959, 357). ♦ В очах темніє див. око 1.
2. безос. Вечоріти, сутеніти. Вечоріє і темніє, По землі лягає мла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 112).
3. перен. Ставати похмурим; злішати. Третій день її [висоту] штурмує піхота і не може взяти.. Командир полку Самієв, розмовляючи по рації з вищим начальством, тільки ще більше темніє і коротко повторяє крізь зуби: — Єсть... Єсть... (Олесь Гончар, III, 1959, 112); // Набирати похмурого, непривітного виразу (про очі, обличчя). Його очі темніли, і груз топірець в землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 315); Мар'ян згадав бійку з Плачиндою і не дивується, й не лякається, що підняв руку на дукача: так йому й треба, ще більше темніє погляд (Михайло Стельмах, I, 1962, 182).
4. Виділятися темним кольором; виднітися (про що-небудь темне). За могилою могила Зеленіє-мріє, І далеко поміж ними Битий шлях темніє (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 406); Буденна одіж.. темніє серед ясних шат святкових (Леся Українка, I, 1951, 441); Як придивишся до дерева — всюди на молодому листі темніють жовтокрилі жуки (Олесь Донченко, IV, 1957, 102); — Прошу сюди, — додав він, вказавши на двері, що чорною плямою темніли в куті крамниці (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 112).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Іншими мовами
(англ.) to darken (кит.) 变暗 (Biàn àn) (нім.) verdunkeln (есперанто)mallumigi
Див. також
Джерела та література
Леся Українка, IV, 1954, 111 Гнат Хоткевич, II, 1966, 273 Володимир Сосюра, II, 1958, 344
