Мислити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:23, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Мислити, -лю, -лиш, гл. 1) Мыслить, думать. Чоловік мислить, а Бог рядить. Ном. № 82. Я люблю дівчину та й мислю її взяти. Чуб. V. 137. І дерево якусь надію має: хоч зрубане, ще мислить зеленіти. К. Іов. 30. 2) Добра мислити. Доброжелательствовать. Добра мисливши й люблячи щиро. МВ. II. 81. Лиха мислити. Недоброжелательствовать, желать зла. Свій своєму лиха не мислить. Ном. № 9443.
