Копійка

Копійка, -ки, ж. 1) Копейка. У Попівці хліб по копійці, у Перекопі хліб по копі. Ном. 2) Деньги, капиталъ. Скотинку попродала і стала собі з копійки жити. Кв. Як стали хазяйнувать, так де та й копійка набралась! Зараз і почав скуповувать землю. О. 1861. X. 29. Ум. Копієчка. А я оддала братові всі до копієчки, що взяла за худобу. МВ.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Грошова одиниця — одна сота карбованця, а також дрібна мідна монета такої вартості. По копійці заробляла [вдова], Копу назбирала (Тарас Шевченко, I, 1963, 230); 

Коли почнеш плакати, дід.. чи мати дають зразу мідну копійку (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Народна мудрість говорить,

що копійка карбованець береже, а хвилина — годину (Комуніст України, 12, 1963, 30);  * Образно. В руках у нього вічно біліла книжка. 

Він заводив у неї кожну народну копійку, кожне стебло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83);

Ілюстрації

Іншими мовами

англ.kopeck