Мекати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:44, 15 листопада 2017; Avlys.if17 (обговорення • внесок)
Ме́кати, -каю, -єш, одн. в. ме́кнути, -ну, -неш, гл. Блеять. МЕ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці і т. ін. Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 215); Глухо мекали вівці в кошарі (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 319).
