Ковбиця

Ко́вбиця, -ці, ж. Печь, переднее отверстіе печи. Желех. Шанувавши ковбиці, лавиці, коцюбу, помело, пікну лопату, ступу й перехрестя і вас, яко ґречних. (Знахарскій приговоръ). Ном. № 8372. 2) Чурбанъ, на которомъ рубятъ дрова. Вх. Зн. 26.

Сучасні словники

КО́ВБИЦЯ, і, жін., діал. 1. Отвір у передній частині селянської печі. 2. Колода, на якій рубають дрова. Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (Іван Франко, X, 1954, 94). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 203. http://sum.in.ua/s/kovbycja

Ілюстрації