Опалка

Опалка, -ки, ж. 1) Мѣшокъ для кормленія лошадей въ дорогѣ овсомъ, — подвѣшивается къ мордѣ лошади, у отверстія его, въ края зашиты двѣ палки. Рк. Левиц. Хотин. у. 2) Корзина, плетенка. 3) = Опалачка. Желех. 1. Мішок або торба для годівлі коней у дорозі; рептух. Недалеко від порога стояли сани і розпряжена пара коней. Перед ними висіла причеплена до дишла опалка, а в ній січка з вівсом (Гжицький, У світ.., 1960, 81); Під’їхавши до скирти, Полікарп чіпляє коням опалку, а сам — за вила. Швидко накидає солому (Зар., На.. світі, 1967, 91).

2. Кошик.

3. Невеличкі ночви. http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0 https://www.google.com.ua/search?client=firefox-b-ab&dcr=0&biw=1024&bih=639&tbm=isch&sa=1&ei=qRcMWomVJcKL6ASBh6OIAw&q=%D0%BC%D1%96%D1%88%D0%BE%D0%BA+&oq=%D0%BC%D1%96%D1%88%D0%BE%D0%BA+&gs_l=psy-ab.3..0l7j0i5i30k1l3.3440.3440.0.4060.1.1.0.0.0.0.497.497.4-1.1.0....0...1.1.64.psy-ab..0.1.495....0.XvjrtCw60z4#imgrc=QTK1xWd7yKhaJM: