Кужелина

Кужелина

, -ни, ж. =

Кужіль

. Навинула кужелину, та й не пряла. Грин. III. 325.

КУ́ЖІЛЬ

, желя, чол.,

=== КУЖІ́ЛЬ, ===
желі, жін.

1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями(Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129); * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53).

2.Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316).

КУЖІ́ВКА[КУЖІ́ЛКА]

(кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ[КУЖІ́ЛЬ], КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм., КРУЖІ́ВКАдіал.

Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном,кужівкою(Словник Б. Грінченка);
Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці(Леся Українка)

• називний куже́лина куже́лини
  

• родовий куже́лини куже́лин
  

• давальний куже́лині куже́линам
  

• знахідний куже́лину куже́лини
  

• орудний куже́линою куже́линами
  

• місцевий на/у куже́лині на/у куже́линах
  

• кличний куже́лино куже́лини