Держало

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Держало, -ла, с. = Держално. Ум. Держальце.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДЕ́РЖАЛО, а, сер., діал. Держак (у 1 знач.). Маленька лопатка на довгому держалі була коло нього (Леонід Первомайський, Мандрівники, 1935, 62). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 249.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 249.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 249.

ДЕ́РЖАЛО, а, с., діал. Держак (у 1 знач.). Маленька лопатка на довгому держалі була коло нього (Перв., Мандрівники, 1935, 62).

ДЕ́РЖАЛНО, а, с., розм. Те саме, що держа́к 1. Шаблі з.. золотими держалнами висіли на стінах (Н.-Лев., IV, 1956, 36); На вигоні під гіллястим дубом парувала польова кухня. Корцем на довгому держалні кашовар мішав вариво (Панч, Гарні хлопці, 1959, 161).

Ілюстрації