Плахтина
Плахтина, -ни, ж. = Плахта, также небольшая или плохая плахта. Г. Барв. 451.
Зміст
Сучаснісловники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПЛАХТИ́НА, и, жін. Зменш. до плахта 1, 3. Мотря.. голосить, що й її нову плахтину батько узяв... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 129); Одягла [Малуша] сорочку, обгорнулась плахтиною, завила пояс (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 75);
// розм. Поганенька, поношена плахта. Васька тож мала і плахтину, хоч і простеньку, та не діряву (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 363).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Плахтина, -ни, ж. = плахта, также небольшая или плохая плахта. Г. Барв. 451.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ПЛАХТИ́НА, и, ж. Зменш. до пла́хта 1, 3. Мотря.. голосить, що й її нову плахтину батько узяв… (Кв.-Осн., II, 1956, 129); Одягла [Малуша] сорочку, обгорнулась плахтиною, завила пояс (Скл., Святослав, 1959, 75); // розм. Поганенька, поношена плахта. Васька тож мала і плахтину, хоч і простеньку, та не діряву (Кв.-Осн., II, 1956, 363).
Іноземнісловники
Словари и энциклопедии на Академике
плахтина -и, ж. Зменш. до плахта 1), 3). || розм. Поганенька, поношена плахта.
плахта -и, ж. 1) Жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ перев. вовняної картатої тканини. 2) Картата декоративна тканина. 3) Покривало або килим із такої тканини. 4) В західних областях України – верхній одяг з полотна. 5) У поляків, лужичан, словаків – головна і наплічна накидка.
