Купляти

Купля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Покупать. Що ти, мій Степане, там будеш куплять? Чуб. V. 635. От вони пішли в містечко і почали все куплять. Рудч. Ск. І. 200.

Сучасні словники

КУПЛЯТИ, куплю, купиш; мн. куплять; док., перех.

1. Придбавати за гроші. Ще в школі, Таки в учителя-дяка Гарненько вкради п'ятака —.. та й куплю Паперу аркуш (Тарас Шевченко, II, 1953, 45); Ранком, як він ішов у Бориню купувати коня, то мороз пощипував за обличчя і вітер гнав поземку (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 12).

♦ Витрішки купувати див. витрішки; Кота в мішку купувати див. кіт.

2. перен., розм. Привертати на свій бік підкупом, хабарем; підкуповувати. Скарбів тих нема, щоб купить нас могли, А смертю лякати нас годі! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 225); Воєвода ж не мріяв, лиш грошима повіяв — І зумів твоє серце купити (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 34);

// Викликати прихильність якими-небудь діями тощо. [Євгенія:] Я була більше бійцем, ніж жінкою... Ось чому я так боялася, щоб він не пішов до Любовицької... Вона могла б купити його ласкою... (Іван Кочерга, II, 1956, 408).

3. перен., фам. Обдурювати. — Хочеться випити, а тут нема доброго товариша. Ось і гроші.. Ходімо. — Купуєш?.. — Та як же інакше? — запевняю його. Але в ту ж мить відкривається мені глибший зміст його запитання, цебто: дуриш? (Іван Микитенко, II, 1957, 69); Кузьма Осадчий заперечливо крутить головою, розпливається над мискою в усмішці: — Ви мене, дядьку бригадире, на цьому не купите (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 271).

♦ За що купив, за те й продав, фам. — розповідаю те, що почув. І лише слухаючи Дригожилу, що, повернувшись до барака, розповідав, як рознесло перегатки й затопило на дні якогось вченого, Канушевич не стерпів. — Брехня усе це, — відрубав різко. — За що купив, за те й продав, — зауважив Дригожила (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 162); Такий, що купить і продасть — про підлу, підступну людину. — Ти думаєш, Чіпко, що справді у всіх такі думки? Їй-богу, ні! Лушня такий чоловік, що купить і продасть (Панас Мирний, II, 1954, 253).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 405.

Ілюстрації