Досолювати

Досолювати, -люю, -єш, сов. в. досолити, -лю, -лиш, гл. Досаливать, досолить. Не досолить, не доїсть. Ном. № 12379. Треба досолити огірки. Васильк. у.

Сучасні словники

ДОСО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОСОЛИ́ТИ, солю, солиш, док.

1. перех. Закінчувати солити що-небудь;

// Додатково солити що-небудь.

2. перев. док., неперех., кому і без додатка, перен., розм. Зробити кому-небудь прикрість, неприємність. Вона, може, ще ліпше досолить Іванові від панотця (Лесь Мартович, Тв., 1954, 228); Валя затаїв у собі образу проти Івана Івановича і захотів йому чимось досолити (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 386.

Ілюстрації