Ситити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:09, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Сити́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) — мед. Дѣлать изъ меду сыту. Чи ситив медок на святий вечір. Чуб. III. 347. 2) Насыщать. Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. АД. І. 113. Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю. Мир. ХРВ. 357.
