Вава

Вава, -ви, ж. Дѣтск. ранка, боль. О. 1861. VIII. 8. Ум. Вавка, вавонька, вавочка.

Сучасні словники

ВА́ВА и, ж 1. дит. Зменш. до вава. 2. розм. Виразка, ранка. Вони [коні] паслися вкупі, однаково худі й мозолясті, з великими вавками на потертих спинах (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 491); Вавки, які з'явилися на ногах в дорозі, незабаром полущились (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 157). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 273.

Ілюстрації