Догнати

Догнати. См. Доганяти.

Сучасні словники

ДОГНАТИ, дожену, доженеш, док., перех. і без додатка.

1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, що рухається попереду. Подибала стара мати Доню в полі доганяти... (Тарас Шевченко, I, 1951, 391); Колона все прискорювала крок, і все важче і важче було її доганяти (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 159); Лаврін догнав її й порівнявся з нею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 308); — Дожену, — блискає думка Яреськові. — Хоч до Перекопу гнатимусь, а кулемет буде мій! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 316);

// перен. Порівнюватися з ким-небудь зростом. Явдоха була уже дівка; Горпина — її доганяла (Панас Мирний, I, 1954, 56); Синок уже на зріст матір доганяє (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 117); Сад міцнів щодня — і скоро Нас догнав і вище ріс (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 32).

♦ Доганяти вітра в полі — те саме, що Шукати (ловити і т. ін.) вітра в полі (див. вітер).

2. перен. Домагатися таких же успіхів, досягнень і т. ін., які мають передові люди. Хоч хвалять, що ми роботящі, Та мусим ще вище ми брать, Бо в області в за нас кращі! Тож є кого нам доганять! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 119); Герой Соціалістичної Праці Гіталов теж починав з малого, а тепер дожени його, спробуй (Юрій Яновський, II, 1954, 129).

3. Примушувати рухатися до певного місця. Догнали отару до становища (Панас Мирний, II, 1954, 55).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 338.

Ілюстрації