Блеяти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:43, 15 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Блеяти, блею, -їш, гл. 1) Блеять. Реве маржина, блеють вівці. Шух. І. 197. 2) Баять, говорить, болтать. Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. Ном. № 13026. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ. Черниг. г.
