Перса
Пе́рса и пе́рси, перс, с. 1) Грудь, груди. Вх. Зн. 48. А та кобила і пха персами назад віз. Рудч. Ск. І. 181. Та дай же ти, пане, сіна по коліна, а вівса по перса. Чуб. V. 872. 2) Перси. Нагрудникъ. Мнж. 189.
Зміст
Сучасні словники
ПЕ́РСА, рідко ПЕРСИ, ів, мн.
1. Жіночі груди. Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 273); Міцна й струнка.. ішла вона поруч чоловіка, і сотник скоса милувався з її рівної, як стовбур, шиї і високих пружних персів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 36); * У порівняннях. Ніжна блакитна хвиля, чиста і тепла, як перса дівчини, кидала на берег тонке мереживо піни (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 402).
2. рідко. Те саме, що груди 1. На призьбі сидить молодий ще тато Орисин; вуси йому аж на перса упали, а в зубах коротесенька люлька (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 19);
// Передня частина тулуба коня від кінця шиї до початку ніг. Хмари вже заступили під лісом кавалерію, що брела по перса коням житами (Григорій Косинка, Новели, 1962, 39).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 330.
Ілюстрації
|
|
|
|
