Докривати

Докрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. докрити, -крию, -єш, гл. Оканчивать, окончить крыть. Докривши клуні, вернувсь я до діда. Г. Барв. 178.

Сучасні словники

ДОКРИВАТИ, аю, аєш, недок., ДОКРИТИ, ию, иєш, док., перех. Закінчувати крити що-небудь; крити до кінця, до якогось місця. — Звідки я хату докрию, коли й снопа околоту не маю? (Юрій Яновський, I, 1954, 32); Докрити до причілка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 355.

Ілюстрації