Вив’язати

Ви́в’язати, -ся. См. Вив’язувати, -ся.

Сучасні словники

ВИВ'ЯЗУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИВ'ЯЗАТИ, в'яжу, в'яжеш, док., перех., розм.

1. Розв'язуючи зав'язане, виймати звідти що-небудь. Деякі виймають гроші з чересів, другі вив'язують із хусток (Іван Франко, IX, 1952, 48); Вив'язавши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 177).

2. Обгортаючи чимсь що-небудь, старанно або певним способом зв'язувати кінці. Стояв [Штепа] біля гардероба перед дзеркалом і спокійно вив'язував, вимучував на горлі свою тоненьку оцю краватку (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 35); Пишно вив'язала Ганна голову, як та краля, червоною великою хусткою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 84).

3. Зв'язувати, в'язати все на якійсь ділянці (про скошений хліб і т. ін.). Ганна вдосвіта вив'язувала понад дорогою жито, що лишилось недов'язане після лобогрійки (Юрій Яновський, II, 1958, 316); Дасть пан десятину, а ти йому за одну ту десятину три десятини викоси й вив'яжи, і звези, і склади (Остап Вишня, I, 1956, 34).

4. В'яжучи з ниток, виготовляти що-небудь. Кумові давно б слід вив'язати скатертину, ось дивіться — стіл голий (Панас Мирний, III, 1954, 159); А мати витягла я скрині білу хустину і, розгорнувши, хвалилася: — Оце сама вив'язала для неї (Анатолій Шиян, Гроза... 1956, 640).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 369.

Ілюстрації