Ремство

Ремство, -ва, с. Недовольство; нареканія, ропотъ. Господи! ремства прости мені гріх! Щог. Сл. 35.

Сучасні словники

РЕ́МСТВО, а, сер. Невдоволення ким-, чим-небудь, нарікання на когось, щось. — Та як розійдетесь, передайте там всюди по кутках, щоб знали всі, щоб ремства не було потім (Андрій Головко, II, 1957, 325); Але міщани були надто обурені. З загрозливим ремством обступили вони Плетенецького (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 139); В ній закипіло довго стримуване ремство. Чому нею попихають? Хто сміє не шанувати її нині? (Володимир Бабляк, Літопис, 1961, 50).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 504.

Ілюстрації