Киснути

Киснути, -сну, -неш, гл. 1) Киснуть. Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, кисне, кисне, та ніяк не сходе. Харьк. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? ЗОЮР. І. 273. Кисне, як солоний огіро́к. Постоянно плачетъ. Ном. № 2380. Гляне — молоко кисне. Сдѣлаетъ очень кислую физіономію. Ном. 3041. 2) Долго мокнуть. Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути? Харьк. 3) Хандрить, киснуть, плакать. Та вже мабуть вас так Бог создав, щоб усе киснути. К. ЧР. 290. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день. Левиц. І. 499. 4) — у шинку. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути. Мир. ХРВ. 119. КИСНУТИ і рідко КИСТИ, сну, снеш; мин. ч. кис і киснув, ла, ло; недок.

• 1. Ставати кислим (у 1, 2 знач.). Три неділі кваша кисла, Та й не викисла (Павло Чубинський, V, 1874, 1131); Молоко кисне; Юшка кисне.
• 2. перен., розм. Проводити час бездіяльно, одноманітно, нудьгуючи. — Не обридла вам зима? Не докучило киснути у хаті? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 425); От учора була райська днина, а тут сиди дома та кисни при ясновельможній пані (Леся Українка, III, 1952, 530); Ти.. встряв на «пожарку» якусь, Днями там киснеш (Степан Олійник, Вибр., 1959, 96);

// Залишатися, перебувати де-небудь тривалий час. Аж тепер збагнув, чому ви з таким презирством дивитесь на тих, хто від безділля вишуровує тротуари та кисне в ресторанах... (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 101); // Бути в пригніченому стані; нудьгувати, сумувати. Читай, пиши, гуляй — тільки не турбуйся, не сумуй, не кисни (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 152); Терентій поснував по подвір'ї, ..зайшов до хати, щось буркнув Дарині, яка все кисла після смерті дитини (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 512).

• 3. розм. Довго мокнути. Нема нашого верховода.., подався на свою сторону, а шкури киснуть (Панас Мирний, I, 1954, 222); Якось він просидів у криниці півдня, киснучи в воді (Юрій Яновський, II, 1958, 323).

♦ В горілці киснути — постійно пити горілку. Ще по панських дворах вони позвикали в горілці киснути, її п'яним хмелем підсолоджувати своє гірке життя (Панас Мирний, II, 1954, 155). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 154.