Біловус
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:21, 25 жовтня 2017; Vmkoriunin.fpmv17 (обговорення • внесок)
Біловус, -са, м. 1) Человѣкъ съ русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. І. 25. 2) Человѣкъ съ сѣдыми усами.
БІЛОВУ́С, рідше БІЛОУ́С, а, ч.
1. Той, хто має світлі або сиві вуса. Де ти бавиш, біловусе, де, мійясний світе? (Сл. Гр.); Трудненько було сказати про цього білоуса — чи сивий він, а чи просто вродився аж таким русявим чоловіком (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 120).
2. бот. Бур’янова злакова рослина, яка росте в полі й на луках. Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (Хлібороб Укр., 5, 1966, 24).
