Бабинець

Бабинець, -нця, м. Отдѣленіе въ церкви, въ которомъ стоять женщины, — обыкновенно первое послѣ входного. Шух. I. 115. В церкві було повнісінько. Въ правім притворі стоили чоловіки та парубки, в лівім діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. І. 13.

счасний словник

Бабинець (синоніми — бабник, гінеконіт) — одна з трьох частин тридільного храму. Назва походить від українського слова «Баба», тобто у церкві в бабинці стояли жінки. Бабинець входить у канонічну, тридільну систему планування православного, переважно дерев'яного храму — бабинець, нава, вівтар.

У храмах більших розмірів зазвичай над бабинцем розміщуються хори.

Бабинець, як частина храму в Україні має різний стиль будування, що зазвичай залежить від етнографічного регіону в якому будується церква. Це поняття останнім часом більше відносять до дерев'яних церков.

На Закарпатті та Лемківщині збереглися дерев'яні церкви стилю наближеного до готичного, де над бабинцем була висока стрімка вежа.

У гуцульських п'ятидільних церквах над бабинцем зазвичай не було куполу.

У подільських та галицьких церквах над бабинцем були переважно куполи, що своєю висотою та формою були симетричними із вівтарною частиною.