Золотити
Золоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Золотить, позлащать. Федьк. І. 79. Сонечко гай золотило. Шевч. 410.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
в означеннях
Тлумачення, значення слова «золотити»:
ЗОЛОТИТИ, лочу, лотиш, недок., перех.
1. Покривати золотом (у 1 знач.) або позолотою. Золотаря хтось, Лаерка, сюди хай покличе негайно, — Щоб у телиці тієї він роги прийшов золотити (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 68); * Образно. Кінчилося літо. Осінь непомітно золотила сади, розсипала багрянець (Панас Кочура, Родина.., 1962, 49).
2. Освітлюючи, надавати чому-небудь золотистого кольору, відтінку. Вечерне сонечко гай золотило, Дніпро і поле золотом крило (Тарас Шевченко, II, 1963, 43); Далеке полум'я золотило листя на тополях над Лошшю (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 50).
3. перен. Робити привабливим; прикрашати. Мірне гойдання брички розкішно вколисувало його, а його власні мислі та думи золотили перед ним увесь світ (Іван Франко, V, 1951, 324). ♦ Золотити пілюлю див. пілюля; Золотити руку кому — давати гроші кому-небудь за певну послугу. СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.
золотити - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна Теперішній час
Однина Множина
1 особа золочу золотимо 2 особа золотиш золотите 3 особа золотить золотять Майбутній час
Однина Множина
1 особа золотитиму золотитимемо 2 особа золотитимеш золотитимете 3 особа золотитиме золотитимуть Минулий час
Однина Множина
Чоловічий рід золотив золотили Жіночий рід золотила Середній рід золотило Наказовий спосіб
Однина Множина
1 особа золотімо 2 особа золоти золотіть Дієприслівник Теперішній час золотячи Минулий час золотивши
|
