Жартувати

Жартува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Шутить. З Богом нічого жартувати. Ном. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. 2) Проявлять любовныя ласки. Жартувала дівчина до зорі, поки стало видно вже на дворі: «Іди, іди, козаченьку, додому, не хвалися, серденько, нікому. Нп. Коли любиш люби дуже, а не любиш не жартуй же! Мет. 69. Стала вона ночувать коло його, він давай з нею жартувать. Рудч. Ск. І. 211.

Морфологічні та синтаксичні властивості

Дієслово.

Корінь: --

Вимова

Шаблон:жартувати

Семантичні властивості

дієслово недоконаного виду, може вживатися як з додатком, так і без нього

Значення

говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось; приваблювати когось, залицятися; бавитися, перев. з дітьми ◆ Тяжко з горем в серці Жартувати і сміятись. Іван Франко говорити або робити щось несерйозно, необдумано, необережно ◆ На обличчі сержанта не можна було вгадати — жартує він, чи говорить серйозно. О. Гончар вказувати на смішні риси кого-, чого-небудь, сміятися з когось, чогось, насміхатися, глузувати. ◆ В академії студенти через ці пружки жартували з Балабухи. І. Нечуй-Левицький

Синоніми

веселитися, бути несерйозним, підсміюватися, піджартовувати; брати на сміх (глум) кпити, ♦ дерти лаха (з кого)

Споріднені слова

іменники: жарт прикметники: жартівливий прислівники: жартівливо

Ілюстрації