Людяний

{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|Інститут мистецтв=факультет хореографія}}

Людяний, -а, -е. Гуманный, привѣтливый въ обращенія. О. Гервасій... вийшов панотцем простим, людяним. Св. Л. 17. 2) Человѣческій, свойственный порядочному человѣку, настоящій. У нього і скотини людяної чортма. У багача і одежа людяна.

Академічний тлумачний словник
ЛЮ́ДЯНИЙ, а, е.

1. Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. Купер'ян.. натура товариська, веселий, людяний (Леся Українка, III, 1952, 722); Мушу признатись, що ті люди такі цікаві, такі добрі й людяні, що душа з ними одпочиває (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 358); Він дуже людяний, оцей Стьопа Матюшенко. Завжди комусь допомагає, за когось клопочеться (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 232); // Сповнений щирістю, гуманністю. Вона усміхалась людяною усмішкою, простягнувши до мене обидві руки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 404); Велике й людяне серце було в Миколи Щорса, сповнене ненавистю до ворогів і палкою любов'ю до трудящого народу (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 60); // Оснований на гуманному ставленні до людини. Не залишим, не покинем (То закон людяний, чесний) Друга вірного в біді (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 21); Девіз Другого Московського Міжнародного кінофестивалю надзвичайно людяний: «За гуманізм кіномистецтва, за мир і дружбу між народами!» (Мистецтво, 5, 1961, 30); // У якому є щирість, уважність, доброзичливість (про художні твори тощо). Деякі [оповідання] визначаються живим малюнком дійсного життя і глибшою, людяною думкою (Іван Франко, IV, 1950, 156). 2. рідко. Те саме, що людний. — А станьте ви [Вітри] на рівні ноги: На гори, доли, на людяні шляхи, на перелоги (Павло Тичина, I, 1957, 48). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 571.

Ілюстрації