Свинюшник

Свинюшник, -ка, м. = Свининець. Чуб. VІІ. 395.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВИНЮ́ШНИК, СВИНУ́ШНИК, а, чол., рідко. 1. Те саме, що свинарник. Уласові дали невелику хатинку на задвірку, де були збудовані стайні, та псарні, та свинюшники (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); Одна каса в коморі під бочкою зарита, друга — під грушею, біля свинюшника. Про день чорний мідну копійку варив (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 114); * У порівняннях. Брудно там [у хаті], як у свинушнику (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 141). 2. перен., розм. Брудне, неохайне приміщення. Я все частіш і частіш тікаю до своєї хати, аби не бачити тої неохайності, в якій він живе: з хати своєї зробив свинушник (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 157).