Набухати

Словник Грінченка

Набухати, -хаю, -єш, гл. 1) Наколотить. Набухали кулаччям по спині. 2) Налить или наложить слишкомъ много.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАБУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Накласти, накидати, налити і т. ін. багато чого-небудь. Набухали дров у піч. 2. Набити кого-небудь, нанести удари комусь. Набухали кулаками по спині. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 22.Коментарі (0) НАБУХА́ТИ, ає, недок., НАБУХНУТИ, не; мин. ч. набух, ла, ло; док. 1. Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від припливу крові, молока і т. ін.). — Говори! — наказує дід, і Максим бачить, що на його шиї набухають грубі, покривлені жили (Михайло Стельмах, I, 1962, 241). 2. Збільшуватися від наповнення у процесі росту соками, поживними речовинами. Лагідно пригрівало сонце, набухали, починали зеленіти бруньки на деревах (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 214); Вже в полі чорніли бугри, набух чорнолоз (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 25). 3. Насичуючись вологою, розширюватися, збільшуватися в об'ємі. При насиченні водою глина дуже набухає, стає пластичною і липкою, при висиханні дає усадку, а поверхня її розтріскується (Довідник сільського будівельника, 1956, 31); При запарюванні солома набухає й добре розм'якшується (Радянська Україна, 12.II 1964, 1). 4. перен. Переповнюватися чим-небудь. Вузькі очі Хвоста набухли гнівом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 341); Річка уже набухає по-весняному, талі води плесами розіллялися поверх криги (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 119).