Чар
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:37, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Чар, -ру, м. Волшебное зелье. Як поїхав козаченько яром, перелита доріженька чаром. Грин. III. 276. Во мн. ч.: чари — также еще и чары, колдовство, волшебство. Чуб. І. 94. Ми його (капшучок) кочергою вигорнули із комори, думаючи, що то які чари. Рудч. Ск. II. 144. Дала вона якесь дання йому, якісь чари чарувала. МВ. ГІ. 142. А в мене чари, чари готові: білеє личенько і чорні брови. Мет. 6. Ум. Чароньки. Мабуть я у тебе чароньків наївся. Рудч. Чп. 181. Що в мене чароньки чорнії брівоньки. Чуб. V. 221.
