Майструвати

Майструва́ти, -ру́ю, -єш, гл. Мастерить, дѣлать. Ішли майстрі на Сіянську гору деревні рубати, церкву майструвати. Грин. II. 35. Коло хлівця татусь майструє домовину. Сим. 224.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Іноземні словники
4 Медіа
5 Див. також

Сучасні словники

[ http://sum.in.ua/s/Majstruvaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

1. перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. Тесляр колисочку дебелу Майструє в сінях (Тарас Шевченко, II, 1953, 312); Одного літнього дня.. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Нечуй-Левицький, I, 1956, 263); Піду, бувало, в село, бавлюся з сільськими дітьми або придивляюся, як старші майструють коло возів, саней чи інших знаряддів [знарядь] (Іван Франко, II, 1950, 344); Козаки з нудьги, щоб даремно не сидіти, майстрували залізні гаки — «котвиці» (Яків Качура, Вибр., 1953, 75). 2. неперех., розм. Те саме, що теслювати. Гриць за яку тільки роботу не брався: і майстрував, і бондарював, і фурманував (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 15). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 601.

[ http://slovopedia.org.ua/35/53404/112275.html "Словопедія" ]

Майструва́ти - дієслово недоконаного виду

[ http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/27463-majstruvaty.html#show_point СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]

Майсте́рство, -ва, с. Мастерство. Нова мурована церква, простого майстерства. Стор. II. 152.

[ http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]

Інфінітив - майструва́ти

Наказовий спосіб

1 особа - майстру́ймо(множина)

2 особа - майстру́й(однина), майстру́йте(множина)

МАЙБУТНІЙ ЧАС

1 особа - майструва́тиму(однина), майструва́тимемо, майструва́тимем(множина)

2 особа - майструва́тимеш(однина), майструва́тимете(множина)