Вибій

Ви́бій, -бою, м. 1) Ухабъ. Кіев. у. См. вибоїна. 2) Ямка въ земляномъ полу. Посеред хати вибої, повні сміття. Мир. ХРВ. 178.

Сучасні словники

=Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВИБІЙ 1, бою, чол. 1. Заглибина, отвір, зроблені в чому-небудь ударянням. З'являлись і враз зникали глибокі темні вибої у стінах тунелю (Микола Трублаїні, III, 1956, 296).

2. Вибите внаслідок частої їзди заглиблення, яма на дорозі. Коні мечуть копитами сніг, сани пірнають в вибоях(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); Де ж у тебе хоч дорога Рівна, без вибою? Де ж мені поставить ногу Поруч із тобою? (Андрій Малишко, I, 1956, 132). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 352. Коментарі (0)

ВИБІЙ 2, бою, чол., гірн. Кінець гірничого виробітку, місце роботи шахтаря, яке постійно пересувається. — Працюю у вибої. Коли б ви побачили, як я навчився рубати вугілля відбійним молотком! — хвалився Юрко(Василь Кучер, Дорога.., 1958, 14). =