Оселедець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:49, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Оселе́дець, -дця, м. 1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121. 2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю зпід шапки. К. ЧР. 261.