Ген
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:42, 30 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ген, нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Греб. 367. Ген там на долині під могилою огонь палає. Рудч. Ск. II. 18. 2) Ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем генген на гору. Маркев. 33. б) очень, сильно. Мотря таки генген забарилась. Св. Л. 176. 3) Какъ существительное: названіе дѣтской игры, состоящей въ бросаніи ножа (съ кулака, съ ладони, съ головы, зубами) такъ, чтобы онъ воткнулся въ землю. КС. 1887. VI. 474. Мил. 55. Не отсюда ли и выраженіе: дати гену — сильно побить? Мнж. 168.
