Диктура

Словник Грінченка

Диктура, -ри, ж. 1) Диктовка. Прокаже в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І. 2) Вата, положенная въ чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть «диктурою» не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть «диктура». Св. Л. 164.

[1]

ДИКТАТУ́РА, и, жін. 1. Необмежена влада пануючого в державі класу, яка спирається на силу. [Дудар:] Пролетаріат тебе з пазурів експлуататора вириває, а ти ще й опинаєшся, питаєш, чому диктатура! (Іван Микитенко, I, 1957, 64). ▲ Диктатура пролетаріату — державна влада робітничого класу, який переміг у соціалістичній революції. Маркс говорив: між капіталізмом і комунізмом лежить революційна диктатура пролетаріату (Ленін, 28, 1951, 147); Встановивши диктатуру пролетаріату, Жовтнева революція поставила на чолі нашої великої держави робітничий клас (Максим Рильський, III, 1956, 144). 2. У стародавньому Римі — повноваження, влада або період влади диктатора

[2]

диктатура - іменник, жіночий рід, неістота, I відміна

[3]

Диктатура (лат., необмежена влада) - 1. Необмежена влада певного суб'єкта у державі, що спирається на силу. Д. пролетаріату - державна влада робітничого класу. 2. Влада диктатора.

[4]

Диктату́ра (лат. dictatura – необмежена влада) — нічим не обмежена політична, економічна та ідеологічна влада у державі або певному регіоні однієї чи кількох осіб, класу, соціальних груп, які у своїх діях спираються на безпосереднє застосування апарату насильства (армії, поліції, карних установ), а також відповідний політичний режим. Диктату́ра — необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви, що на відміну від демократії, тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство, репресії та терор. Термін, що характеризує систему влади одного правителя або вузької і замкненої групи осіб (хунта), без конституції, або з номінальною конституцією. Диктатура з погляду політології — форма здійснення влади, при якій влада, незалежно від форми та ставлення до влади, здійснює своє правління прямим, директивним, шляхом. Незалежність цієї форми здійснення влади від форми влади і форми ставлення до влади яскраво показує приклад політичної системи, що виникла внаслідок Великої французької революції — форма влади — республіка, форма ставлення до влади — демократія, форма здійснення влади — диктатура. Ефективність і оптимальність цієї форми здійснення влади залежить від багатьох факторів, зокрема від об'єктивної ситуації, сприйняття суспільством необхідності саме цієї форми здійснення влади, форми ставлення суспільства і влади, форми ідеологічного обґрунтування влади. Тепер диктатурою, зазвичай, називають режим влади однієї особи або групи осіб, не обмежений нормами законодавства, не стримуваний будь-якими громадськими чи політичними інститутами. Попри те, що нерідко в умовах диктатури зберігаються окремі демократичні інститути, їхній реальний вплив на політику зводиться до мінімуму. Зазвичай, функціонування диктаторського режиму супроводжується репресивними заходами проти політичних опонентів і жорстким обмеженням прав і свобод громадян.

Характерні риси

Прихильниками диктатури звичайно вказуються такі переваги диктатури як форми правління: Диктатура забезпечує єдність і, як наслідок, міцність системи влади; Диктатор внаслідок свого становища вище від будь-якої політичної партії (зокрема і своєї) і тому є неупередженою політичною фігурою; За диктатури більше можливості здійснити будь-які довгострокові (не обмежені терміном обрання) перетворення у громадському житті; За диктатури більше можливості здійснити кардинальні перетворення, необхідні в довгостроковій перспективі, але непопулярні в короткостроковій; У порівнянні з монархією виділяють наступні переваги: До диктаторської влади зазвичай приходить людина, що володіє організаційними та іншими здібностями, волею і знаннями. У той же час при монархії заміщення влади проходить не за здібностями кандидата, а завдяки випадку народження, внаслідок чого верховну державну владу може отримати людина, абсолютно не готова до виконання подібних обов'язків; Диктатор зазвичай краще монарха обізнаний щодо реального життя, проблем і сподівань народу. Серед недоліків диктатури зазвичай згадуються наступні: Диктатори зазвичай менш упевнені в міцності своєї влади, тому вони нерідко схильні до масових політичних репресій; Після смерті диктатора може виникнути ризик політичних потрясінь; Велика можливість проникнення у владу людей, для яких влада є самоціллю. У порівнянні з республікою виділяють також такі недоліки: За диктатури більше теоретичної можливості для виникнення монархії; Диктатор не несе юридичної відповідальності перед будь-ким за своє правління, що може призвести до ухвалення рішень, які об'єктивно не відповідають інтересам держави; За диктатури плюралізм думок повністю відсутній або ослаблений; Немає легальної можливості змінити диктатора, якщо його політика виявилася такою, що суперечить інтересам народу. У порівнянні з монархією виділяють також такі недоліки: Диктатуру зазвичай не вважають «богоугодною» формою державного устрою. На відміну від диктатора, монарх, зазвичай, з дитинства виховується з урахуванням того, що в майбутньому він стане верховним правителем держави. Це дозволяє йому гармонійно розвивати якості, необхідні для такої посади.

Апологія диктатури

Ленин. О ДЕМОКРАТИИ И ДИКТАТУРЕ Шмитт К. Диктатура. СПб., Наука, 2005 Геббельс Й. 20 советов диктатору и тем, кто хочет им стать Константин Петрович Победоносцев, Цикл статей о демократии и прочих формах правления.

Ілюстрації

Медіа [5] [6] [7] [8]