Диктура
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:48, 15 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Диктура, -ри, ж. 1) Диктовка. Прокаже в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І. 2) Вата, положенная въ чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть «диктурою» не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть «диктура». Св. Л. 164.