Добрість

Добрість, -рости, ж. Доброта. На, та знай мою добрість! Ном. № 4531. Добрості і милосердію Його і міри нема. Кв. II. 1. Я по добрості даю тобі. НВолын. у. Мати добрість. Быть добрымъ. А вже в нас отець і мати все добрість собі мали б та в чистеє поле вони вихожали б. Мет. 439. У добрості жити з ким. Быть въ хорошихъ отношеніяхъ. Мировий у добрості живе з паном. НВолын. у. По добрости. Добромъ. Почала його по добрости просить. Грин. II. 100.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДО́БРІСТЬ, рості, жін. Властивість за значенням добрий 1. Добрість і тихість вдачі світились в її ясних оченятах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 620); І стільки добрості було в бабусиному тоні, що Янек голосно розридався (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 54); Жовте, безкровне обличчя його рум'яніло, в очах проступала добрість (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 49); // Чуйне, дружнє ставлення. — Спасибі ж вам, товариші, за вашу добрість, за вашу послугу (Степан Васильченко, II, 1959, 173); Я не смію запідозрити інших причин їхньої добрості до мене (Юрій Яновський, II, 1958, 14).

"Словопедія"

До́брість, -рости, ж. Доброта. На, та знай мою добрість! Ном. № 4531. Добрості і милосердію Його і міри нема. Кв. II. 1. Я по добрості даю тобі. Н. Вол. у. Ма́ти до́брість. Быть добрымъ. А вже в нас отець і мати все добрість собі мали б та в чистеє поле вони вихожали б. Мет. 439. У до́брості жи́ти з ким. Быть въ хорошихъ отношеніяхъ. Мировий у добрості живе з паном. Н. Вол. у. По до́брости. Добромъ. Почала його по добрости просить. Грин. II. 100.

Ілюстрації

[1] Медіа [2] Аудіа Див. також Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка [Посилання СЛОВО] http://sum.in.ua/p/2/323/1 <a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/12612-dobrist.html" title="ДОБРІСТЬ. Словник української мови Б.Грінченка.">ДОБРІСТЬ. Словник української мови Б.Грінченка.</a>