Цареня

Цареня, -няти, с. Дитя царя. Де царь подівав царенята. Чуб. II. 152.

Сучасні словники

ЦАРЕНЯ́, яти, сер., розм. Царське дитя; царевич. Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (Олександр Гаврилюк, Вибр., 1949, 48); — Бити до цурки, — похмуро продовжував Лаврін. — І царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (Олесь Донченко, III, 1956, 121).

Цареня ятп, с, розм. Царське дитя; царевич. Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (Гавр., Вибр., 1949, 48); — Бити до цурки, — похмуро продовжував Лаврін.— / царя й царенят. Послали на­род на погибель, іроди прокляті! (Донч., III, 1956, 121).

Словозміна:

Відмінок	Однина	Множина
Називний	цареня	царенята
Родовий	цареняти	царенят
Давальний	цареняті	царенятам
Знахідний	цареня	царенят
Орудний	цареням	царенятами
Місцевий	на/у цареняті	на/у царенятах
Кличний	цареня	царенята

Ілюстрації